Технология No-Till
17 марта 2020 года

Технология No-Till

Технологія ноу-тілл — сучасна система обробітку ґрунту, яка передбачає відмову від оранки землі за допомогою традиційної техніки. В результаті поверхня залишається в нерухомому стані та покривається подрібненими пожнивними залишками. Завдяки діяльності корисних мікроорганізмів відбувається їх мінералізація та збільшення органічної маси у верхніх ґрунтових шарах. Це призводить до покращення структури ґрунтового шару та підвищення природної родючості землі. Крім того, поверхня, покрита мульчею, краще зберігає вологу та запобігає ерозії ґрунтів.

Сутність нульового обробітку ґрунту

Основна сутність застосування нульового обробітку полягає у створенні умов, при яких родючість поверхневого шару відновлюється природнім способом. За традиційною технологією для боротьби з бур'янами виконується оранка полів. При цьому відбувається обертання орного шару, подрібнення і перемішування землі. В результаті поверхня залишається голою, що призводить до вітрової ерозії. Головні принципи нульової технології полягають в мінімальному механічному впливі на поверхневий шар, постійному збереженні структури ґрунту та рослинних залишків, дотриманні сівозміни. Реалізація цих правил передбачає виконання комплексу заходів:

  • прямий посів та відмову від традиційної оранки, глибокого розпушування, боронування, культивації та інших видів обробітку землі;
  • заборону на спалювання та переорювання рослинних залишків;
  • відмову від використання органічних добрив (замість них застосовуються залишки основних та покривних культур);
  • внесення мінеральних добрив одночасно із висівом насіння;
  • використання спеціальної техніки, сівалок та іншої.

Щоб рослинні залишки перетворилися в органічні добрива, їх потрібно ретельно подрібнювати та рівномірно розподіляти по полю. Для цього поверхня повинна бути рівною. Товстий шар мульчі захистить від вітрової ерозії, не дасть проростати бур'янам та сприятиме створенню корисної мікрофлори.

Переваги та недоліки технології Ноу-Тілл

Нульова технологія землеробства позитивно позначається на водно-фізичних, біологічних та хімічних властивостях поверхневого шара. У порівнянні з традиційною оранкою вона має низку переваг:

  • знижує витрати на оплату праці, амортизацію техніки, паливно-мастильних матеріалів та добрив;
  • зберігає та відновлює родючість землі;
  • запобігає ерозії ґрунту;
  • сприяє затриманню і накопиченню вологи в ґрунті, що особливо актуально для посушливих регіонів;

Крім переваг система No-Till має недоліки. Вона вимагає не тільки високої кваліфікації агрономів, а й використання спеціальної дорогої сільськогосподарської техніки. Іншими недоліками є:

  • суворе дотримання агрокультури (сівозміна й норми витрат гербіцидів, пестицидів та мінеральних добрив повинні підбиратися з урахуванням погодних умов, засміченості полів бур'янами, інших факторів);
  • необхідність вирівнювання поверхонь з метою рівномірного розподілу насіння по полю;
  • накопичення в ґрунті патогенних мікроорганізмів та шкідників, що вимагає активного застосування ЗЗР;
  • затримка накопичення біологічного азоту через діяльність мікроорганізмів, внаслідок чого знижується польова схожість насіння та початкові темпи росту культур.

Крім того, нульовий обробіток не можна застосовувати на заболочених й надмірно зволожених ділянках без додаткового дренування. У таких регіонах доцільніше вести обробіток землі традиційним орним способом.

З чого почати перехід до нової технології

Для переходу на нову систему обробітку ґрунту в господарстві повинна бути спеціальна сівалка для No-Till. Найкращим періодом для впровадження технології є сівба вузькорядних культур, при якій на один гектар вноситься велика кількість насіння. В цьому випадку можливі помилки будуть не так відчутні. Перехід на безорний метод вирощування культур повинен виконуватися поступово в кілька етапів:

  1. Спочатку потрібно вибрати декілька невеликих експериментальних ділянок з різними типами ґрунту, виключивши поля з поганим дренажем.
  2. Зробити на кожній дільниці ґрунтовий аналіз та вжити заходів для досягнення оптимального балансу між кислотністю рН й кількістю поживних елементів.
  3. Вирівняти поверхню за допомогою глибокорозпушувача, дискових або безвідвальних борін для зменшення плужної підошви. Ця процедура є витратною, але виконується тільки один раз.
  4. Створити максимально товстий шар мульчі з пожнивних залишків та рівномірно розподілити його по поверхні землі.
  5. Включити в сівозміну кілька різних культур.
  6. Проводити регулярний моніторинг посівів, оскільки про отримані результати можна буде судити через 3-4 роки для ділянок з підвищеною вологістю та 5-6 років — для полів із недостатньою кількістю вологи.

Основні помилки запровадження No-Till

Система мінімального обробітку ґрунту — це комплекс заходів, від успішного виконання яких залежить досягнення хорошого результату. До типових помилок, які допускають агрономи та керівники при переході до технологія ноу-тілл, відносяться:

  • Неправильний вибір заболочених ділянок без проведення дренажних робіт. Посів в заболочений ґрунт призведе до зниження врожаю і збитків.
  • Підготовка посівної площі без вирівнювання поверхні. На нерівних поверхнях землі неможливо домогтися дружних сходів.
  • Неякісне подрібнення рослинних залишків. Занадто дрібне подрібнення призводить до заминання залишків в насіннєве ложе і попадання в нього вологи, що викликає гниття кореневої системи проростків.
  • Нерівномірний розподіл залишків по полю. Для рівномірного розподілу залишків слід домагатися розподілу пожнивних залишків на всю ширину жатки.
  • Посів насіння в занадто вологий ґрунт. Попадання в провокаційну вологу призводить до азотного голодування молодих рослин.
  • Висока швидкість руху сівалки під час сівби та пересування будь-якої техніки по полю без особливої необхідності. Багаторазові проходи трактора чи сівалки призводять до ущільнення поверхневого шару ґрунту та порушення його структури під великою вагою.

Перспективи використання No-Till в Україні

Мінімізація обробітку ґрунту за системою No-Till може стати хорошою альтернативою традиційним технологіям для фермерських господарств, оскільки дозволяє знизити експлуатаційні та трудові витрати на посів та догляд за культурами без втрати врожаю, а також збільшити рентабельність. Технологію прямого посіву вибирають, тому що вона зупиняє ерозію ґрунту та відновлює родючість природним способом, що неможливо зробити при традиційній системі землеробства. В Україні вже є агрокомплекси в Житомирській, Тернопільській та Кропивницькій областях, які успішно використовують спосіб безорного вирощування культур, та готові ділитися досвідом.