Технологія вирощування озимої пшениці

Озима пшениця в Україні є однією з провідних культур за обсягами експорту та розмірами зайнятих нею посівних площ. Так, лише минулого року під посівами озимини було відведено 6,4 млн га. Не дивлячись на те, що через кліматичні зміни та несприятливу погоду в аграріїв виникають певні труднощі, інтенсивна технологія вирощування пшениці озимої дозволяє отримувати стабільні врожаї. Хоча у різних кліматичних зонах умови дещо відрізняються, існують загальні рекомендації, що допоможуть досягти найкращих результатів та зібрати високий урожай зерна на своїх ділянках. 

Термін посіву озимої пшениці

Попередники

Застосування добрив

Застосування регуляторів росту

Захист посівів

Підготовка ґрунту до сівби озимої пшениці

Норма і глибина висіву

Збирання врожаю озимої пшениці

Висновок

Термін посіву озимої пшениці

Оптимальний час для посіву пшениці визначають відповідно до того, яке місце вона займає у сівозміні господарства, грунтово-кліматичних особливостей регіону, та наявної вільної техніки необхідної для виконання посівних робіт.

Існують науково обгрунтовані рекомендації щодо дат посіву у тому чи іншому регіоні, які розраховані відповідно до прогнозованого настання вегетаційного спокою. Саме їх беруть за основу для розрахунку оптимальних строків посівної, але також орієнтуються на поточні кліматичні особливості. 

Кращі терміни сівби озимої пшениці по регіонах

Ключову роль у визначенні найкращого строку на практиці відіграє температура повітря та вологість. 

Так, у південних регіонах посів розпочинають раніше, щоб у вегетаційному періоді рослина могла отримати вологу від зимових снігів та весняних опадів та не відчувала дефіциту під час наливу зерна. На півночі його можна зсунути на пізніші строки, орієнтуючись на середньодобові температурні показники. Оптимально проводити посівну за температур 14-17°С. 

Якщо провести посівну надто рано — підвищується ризик зараження кореневими хворобами та пошкодження сходів шкідниками, більшість яких у цей період надто активна. Крім того, у такому випадку зимостійкість буде нижчою, адже рослини переростуть. Частково нівелювати ризики можливо висіваючи інтенсивні сорти та використовуючи фунгіцидно-інсектицидний захист, тобто протруюючи насіння якісними препаратами. 

У випадку запізнення із посівом рослини увійдуть у зиму з недостатньо розвиненими коренями тому не встигнуть накопичити необхідний для успішної зимівлі обсяг поживних речовин. 

Рекомендовані дати для проведення посівної кампанії відповідно до регіону ведення господарства подані у таблиці:

Попередники

Характерною проблемою сучасного агровиробництва є скорочені сівозміни. Рекомендовано використовувати 7-9 -пільну сівозміну, проте їх мало хто дотримується, частіше за все практикуючи 4-5 річну сівозміну, а подекуди навіть 2-річну, у якій чергуються пшениця та соняшник. 

Варто зазначити, що озимина вважається найкращим попередником для більшості культур, а от її саму можна висівати лише після певних рослин, до того ж надмірне насичення сівозміни пшеницею призводить до зменшення продуктивності.

Основні вимоги до попередника:

• Раннє збирання. Підготовка ґрунту часто починається ще в серпні. Тому пізні сорти сої, кукурудза, цукровий буряк, пізній соняшник – варіанти, які унеможливлюють або дуже скорочують доступні строки сівби озимої пшениці.

• Вологість. Попередник має накопичити у грунті достатню кількість вологи. Особливо актуальний цей фактор у південних регіонах, де часто спостерігаються посухи.

• Відсутність бур'янів. Після збору врожаю попередника залишається надто мало часу для гербіцидної обробки, до того ж існує ризик проростання падалиці, оскільки обробіток проводять на мінімальну глибину.

• Відсутність спільних хвороб. Неправильний вибір попередника може призвести до підвищених витрат на ЗЗР та значного зрідження сходів через шкідників. 

Найкращі попередники визначені з урахуванням вищезазначених факторів подано у таблиці:

Застосування добрив

Збалансовані норми та своєчасні терміни внесення поживних речовин, необхідних мікроелементів прямо впливають на якість та обсяг врожаю. Саме тому застосування якісних добрив вкрай важливе.

Перед тим як планувати внесення добрив рекомендується провести грунтову діагностику щоб визначити реальний вміст у грунті необхідних речовин.

Азотне живлення 

Достатній обсяг азоту вкрай важливий для росту та нормального розвитку озимини, проте норми та строки внесення азотних добрив по регіонах будуть відрізнятися:

• Для зон Лісостепу та Полісся доцільне використання повільно розчинних добрив, або роздільне внесення в декілька прийомів. При цьому невелика кількість вноситься восени, а решта використовується для весняних та літніх підживлень у фазах найбільш активного росту та розвитку. 

• У Степових Південних зонах рекомендовано вносити основну частину азотного добрива восени, а також ранньої весни.

Листкове внесення карбамідних добрив можна поєднувати з інсектицидними та фунгіцидними обробками. Особливо ефективним воно є у фазі виходу у трубку та під час колосіння.

Фосфор і калій

Потреба озимини у фосфорі та калії не залежить від типу грунту та фази росту, більш того, значна частина цих елементів засвоюється ще на початкових етапах вегетації. Саме тому найбільший обсяг фосфорно-калійного добрива вносять під основний обробіток у розчинних формах заробляючи їх на глибину 10-20 см. 

Комплексні добрива є оптимальним рішенням оскільки дозволяє забезпечити необхідною кількістю макроелементів та зекономити кошти. Оптимальне співвідношення фосфору та калію 1:1. 

Інші мікроелементи

Багатьох необхідних для високої врожайності пшениці мікроелементів у легкодоступній для засвоєння рослиною формі у грунті немає, тому доцільно використовувати для підживлення комплексні добрива. Середня потреба озимини у таких речовинах розрахована для отримання врожайності 5 т/га подана у таблиці:

Застосування регуляторів росту

Використання регуляторів росту сприяє вкороченню та зміцненню стебла, завдяки чому значно знижується ризик вилягання. Такі речовини варто вносити у наступних випадках:

• при ранньому висіві;

• занадто теплої погоди у фазі кущення;

Строки та норми слід розраховувати особливо ретельно, враховуючи погоду, оскільки сонячне світло та високі температури підвищують активність діючих речовин. Надто високі дози регуляторів можуть призвести до надмірного кущення, через яке зменшиться обсяг продуктивних колосків. 

Не застосовувати регулятори росту, або зменшити їх витратну норму доцільно у наступних випадках:

• легкі грунти;

• низька забезпеченість азотом;

• посуха;

• мінімальна густота стояння;

• пізні строки внесення;

• вирощування сортів стійких до вилягання;

• при використанні регуляторів одночасно з гербіцидами або фунгіцидами. 

Найкращими регуляторами росту вважаються:

• Хлормеквад-Хлорид — важливий елемент інтенсивної технології вирощування зернових дозволяє отримувати стабільну врожайність та попереджати вилягання, а також прискорює процес збору врожаю. Застосовується для обприскування посівів у фазі кущення дотримуючись дозування 1,5 л/га. 

• Моддус. Ефективний засіб, що сприяє розвитку кореневої системи та посилює стійкість оброблених рослин до вилягання за рахунок потовщення стебла та скорочення розмірів міжвузля, підвищує засвоюваність вологи у випадку посухи та допомагає в повній мірі розкрити генетичний потенціал обраного сорту. Застосовується шляхом обприскування посівів у суху теплу погоду у дозі 0,4-0,6 л/га. 

• Церон. Ефективний засіб що запобігає виляганню шляхом вкорочення довжини стебла та прискорення розвитку їх кореневої системи, сприяє високій врожайності та запобігає зламуванню основи колоса. Використовується від фази трубкування до середини кущення у дозі 0,75-1,0 л/га.

• Тава РК. Надзвичайно ефективний препарат що дозволяє вирівняти посіви, покращити якість зерна, полегшити збір врожаю, а також зробити стебло жорсткішим і коротшим. Може застосовуватися у період початку фази трубкування до появи прапорцевого листка. 

Захист посівів

У сучасній агротехнології величезне значення має хімічний захист рослин від впливу зовнішніх шкодочинних факторів, зокрема патогенних мікроорганізмів та шкідників. 

Протруювачі

Ризик ураження молодих паростків хворобами та шкідниками зростає через ряд факторів серед яких:

• короткі сівозміни насичені зерновими, через які збудники інфекції та шкідники накопичуються у рослинних рештках та грунті;

• надто рання сівба, у той час коли збудники хвороб та шкідники все ще залишаються активними;

• посівний матеріал поганої якості. 

Уникають вказаних ризиків шляхом обробки насіння протруювачами, які захищають молоді паростки від фузаріозу, збудники якого можуть міститися у рослинних рештках попередника. Якісні препарати не впливають на польову схожість, навіть у випадку зниженої маси посівного матеріалу.

Фунгіциди та інсектициди 

Якщо для посіву було використано якісно протруєне фунгіцидом та інсектицидом насіння додатково вносити захисні препарати восени не потрібно. Проте, така потреба може виникати при сприятливих для розвитку хвороб і шкідників погодних умовах. 

При наявності загрози виникнення захворювань профілактичну обробку фунгіцидами по вегетуючим рослинам, у період появи 2-3 листочків до початку кущення, а також навесні у фазі виходу у трубку та на початковому етапі колосіння. 

Інсектициди слід застосовувати після відновлення вегетації навесні якщо кількість шкідників наближається до економічного порогу шкодочинності. 

Для лікувальних та профілактичних обробок рекомендовані до застосування наступні препарати:

• Парацельс. Системний фунгіцид широкого спектру дії з тривалим захисним ефектом, що розповсюджується навіть на новоутворені частини рослин. Стійкий до змивання опадами та ефективний вже за мінімальної витратні норми у 0,5 л/га. Застосовується шляхом обприскування насаджень у суху теплу погоду двічі за сезон — перед виходом у трубку та на початку колосіння.

• ДОТ. Універсальний фунгіцид має швидку та тривалу профілактичну та терапевтичну дією. Контролює широкий спектр грибкових хвороб, обприскування виконують у вегетаційному періоді дотримуючись дози в 0,4-0,5 л/га. 

• Старк КС. Локально-системний фунгіцидний препарат ефективний проти більшості розповсюджених в Україні збудників грибкових хвороб. Стійкий до змивання опадами та позитивно впливає на розвиток не викликаючи перехресної резистентності. Захищає навіть необроблені частини. Застосовується для профілактичних обприскувань. Рекомендована норма витрачання 0,6-0,8 л/га.

• Престо. Системний двокомпонентний інсектицид контактно-кишкового типу проти широкого спектру шкідників зернових. Забезпечує ефективний контроль над понад 100 видами комах та має швидко виражений ефект нокдауну, завдяки якому більшість шкідників гине вже за 30 хвилин після застосування, а захисний ефект триває протягом 3-4 тижнів. Для отримання бажаних результатів необхідно провести два обприскування, дотримуючись рекомендованої виробником норми витрачання у 0,3-0,4 л/га.

Гербіцидний захист

Боротися із бур'янами починають ще восени за допомогою якісних гербіцидів, підбирати які необхідно відповідно до попередника, особливостей сівозміни та видового складу бур'янів на конкретній ділянці. На цьому етапі в залежності від типу грунту та погоди можливе досходове внесення гербіцидів. Навесні слід використовувати селективні препарати. 

Ефективним у боротьбі із бур'янами препаратом є Примус. Селективний двокомпонентний гербіцид системної дії забезпечує контроль над широким спектром однорічних та багаторічних бур'янів, включно із важко викорінюваними, може застосовуватися від появи трьох листків до фази другого міжвузля. Результати обробки стають помітними вже за добу, а через 7-14 днів спостерігається повна загибель небажаних рослин. Застосовується шляхом обприскування вегетуючих бур'янів водним розчином дотримуючись дозування 0,3-0,5 л/га.

Підготовка ґрунту до сівби озимої пшениці

Досить важливу роль у технології вирощування пшениці відіграє правильний обробіток грунту. Для якісної підготовки поля необхідно враховувати:

• особливості сівозміни;

• вологість;

• властивості грунту;

• засміченість;

• наявність у грунті поживних речовин;

• поточна погода.

У випадку нормальної зволоженості грунт обробляють поверхневим способом на глибину до 8 см із подальшим проведенням культивації. У Лісостеповій зоні проводять поверхневий обробіток, або оранку. Останню не пізніше ніж за 20 днів до посіву озимини. 

Після підготовки земля має бути зволоженою для сівби, тож крім основного обробітку проводять культивацію та коткування, особливо у посушливих регіонах. 

Норма і глибина висіву

Норма висіву не є сталою величиною, на неї впливає безліч факторів, у тому числі:

• строки посіву;

• якість насіння;

• густота продуктивного стеблестою;

• регіон та особливості місцевості вирощування;

• якість насіннєвого ложа;

• погода;

• запланована врожайність.

За сприятливих умов посіву в оптимальні терміни, на підготовленому вологому грунті рекомендована норма висіву становить 4-4,5 млн насінин/га. У розрахунках також варто враховувати цілий ряд факторів.

У розрахунках беруть до уваги рекомендації до обраного сорту, зважають на те, що краще дещо зменшити початкову густоту, ніж навпаки загущувати насадження, оскільки в такому випадку не лише перевитрачається насіння, але й значно зростає ризик вилягання і ураження хворобами, особливо в посушливих регіонах, а також зменшується ефективність застосування ЗЗР та регуляторів росту. 

Глибина посіву має прямий вплив на рівномірність сходів та швидкість проростання. За значного заглиблення виникає ризик загнивання насінини, а у випадку недостатнього — вимерзання під час зимівлі. 

Оптимальною глибиною для озимини за умови достатньої вологості грунту вважається 3 см. Це дає всі шанси отримати дружні сходи, розвинену кореневу систему та досягти найкращого подальшого кущення.

Збирання врожаю озимої пшениці

При порушенні строків та способів збору врожаю можливі значні кількісні та якісні втрати зерна.

Економічно вигідно збирати зерно методом прямого комбайнування проводячи жнива у стислі терміни. При недостатній сухості можлива десикація. 

Щоб визначити оптимальний строк збору врожаю, посіви оглядають кожні два дні після молочно-воскової стиглості, бо навіть доба затримки після дозрівання може призвести до значних втрат, пов'язаних з перестиганням. 

Висновок

Сучасні технології вирощування озимої пшениці дозволяють отримувати стабільну врожайність, та у повній мірі реалізувати продуктивний потенціал культури. При цьому, важливо дотримуватися технологічних рекомендацій на кожному етапі виробництва та планувати їх заздалегідь відповідно до результатів детальних досліджень особливостей кожної конкретної ділянки.