Що таке відновлення весняної вегетації (фактор ЧВВВ)

Відновлення весняної вегетації – це часовий проміжок, який характеризується певним очікуваним поєднанням світлових та теплових весняних умов життя озимих та прямо впливає на стан озимих у ранньому весняному періоді та їх подальшу урожайність. 

При ранньому початку регенерації для культури створюються комфортні умови, за яких добре розвивається коренева система та вузол кущення, а пошкоджені в зимовий період рослини активно відновлюються, що в кінцевому випадку призводить до високої врожайності. 

Чим пізніше пшениця відновлює свій розвиток на весні, тим вища вірогідність необхідності пересіву. Враховуючи цей фактор вирішуються подальші питання пов'язані із доглядом за посівами, визначенням норм підкормок, фітосанітарного контролю, та інших показників. 

Фактор ЧВВВ суттєво впливає на майбутній врожай, адже саме під час регенерації при неправильному догляді за посівами рослини можуть загинути.

Значення вологи під час відновлення весняної вегетації

Внаслідок серйозних кліматичних змін, що відбуваються протягом останнього десятиліття ЧВВВ постійно змінюється і може наставати як на початку березня, так і наприкінці квітня. Враховуючи цей факт зовнішні умови мають неоднозначний вплив на відростання озимини. Відповідно до термінів настання весняного потепління і поновлення регенераційних процесів у посівах можуть суттєво відрізнятись тепловий та світловий режими. Останнім часом відбувається різкий перехід від суворих зимових умов до раннього літа, у зв'язку з яким створюються стресові умови для розвитку озимих та дефіцит вологи, який негативно впливає на регенерацію та енергію кущеіння, ослаблюючи посіви та знижуючи врожайність культури. Саме тому у весняному періоді в агротехнології враховуються отримані завчасно метеодані. 

Для реалізації генетичного потенціалу гібридних та сортових озимих необхідно, щоб на метровій глибині запаси вологи становити не менше ніж 180 мм, а в умовах лісостепової зони у межах 230-330 мм. 

Транспіраційний коефіцієнт озимої пшениці (кількість грамів води необхідна для утворення 1 г сухої речовини зерна) складає:

• в середньому – 400-500
• в сприятливих умовах – 300;
• за посухи – 600-700. 

В залежності від фази розвитку дефіцит води може призводити до наступних наслідків:

• зменшення загальної кущистості у фазі кущення;
• зниження продуктивної кущистості у фазі трубкування;
• зменшення озерненості колоса у період цвітіння-колосіння;
• зменшення розміру та щуплість зерна на етапі формування і наливу. 

За поступового збільшення середньодобової температури при умові раннього відновлення розвитку у більшості випадків погода хмарно-дощова, тому оптимальні умови для підвищення врожайності створює сама природа. 

За різкого підвищення температурних показників верхні шари землі пересихають, а відносна вологість знижується до мінімальних показників, що у поєднанні з пізніми та середніми термінами вегетаційної регенерації не тільки знижують продуктивність культури, але й уповільнює її ріст та ефективність використання підкормок. 

Стан озимини прямозалежний запасам вологи в грунтовому шарі під час відновлення весняної вегетації:

• 90-150 мм – добрий (70-85%);
• 60-90 мм – задовільний (10-20%);
• менше 60 мм – незадовільний (не забезпечує нормального розвитку рослин, 5-10%, або приблизно раз на 10 років).

Дані про весняні запаси продуктивної рідини використовують для уточнення структури посівів, розрахунку співвідношення культур. 

Рекомендовані норми внесення азотних добрив

За зимовий період відбувається значне вимивання поживних речовин, тому весняні азотні підживлення озимини у дозуванні 100 – 130 кг/га сумарно є обов'язковими. 

З урахуванням ЧВВВ створити оптимальні умови живлення та поновити запаси поживних речовин у грунті необхідно до переходу рослини у четвертий етап органогенезу під час якого закладаються колоскові бугорки. Азотне добриво необхідне для:

• кращого кущення;
• збільшення колосистості;
• підвищення озерненості;
• інтенсивного відростання. 

Дозу азоту варто збільшувати у роки з пізнім настанням весни, коли озимина відновлює розвиток пізніше, а ріст її вегетативної маси зменшується. 

В роки коли весна рання (вегетація відновлюється від середини березня), а посіви густі, добре розвинені перше підживлення проводити недоцільно. Надлишок речовини небезпечний, оскільки призводить до надмірного кущення, збільшує схильність культури до вилягання.

Підживлення аміачною селітрою та карбамідом

Для ранньовесняного підгодовування більш придатною вважається аміачна селітра, адже вона на 15-20% ефективніша карбаміду. При поверхневому застосуванні добриво швидко проникає у верхні шари землі де відразу після поновлення росту використовується рослинами. Гранули карбаміду розчиняються на грунтовій поверхні значно повільніше, тому потребують загортання, без якого втрати аміаку можуть складати до 70%. Амідна форма не засвоюється культурою одразу, а для трансформації у потрібну для засвоєння форму необхідний час та певний водно-температурний режим. Для прикореневого підгодовування обидва добрива однаково придатні та ефективні. 

Аміачна селітра та карбамід відрізняються не лише вмістом азоту, але й формою речовин

• Аміачна селітра. Застосовується незалежно від клімату для підживлення сільськогосподарських культур. Ефективно поглинається грунтом, не вимиваючись в нижні шари, де протягом тривалого періоду поглинається кореневою системою та швидко засвоюється культурою. Ефективна навіть за умов низьких температур. Для забезпечення культурі повноцінного живлення застосовується у комплексі з калійними та фосфоро вмісними добривами. 
• Карбамід. Повільно розпадається у грунті та ефективний при використанні та кислих легких грунтах. Застосування препарату пришвидшує ріст вегетативної маси та забезпечує ефективне позакореневе підживлення рослини, збільшуючи вміст білку у зернових. 

Ефективність добрива залежно типу грунту на ділянці:

• На сіроземах та легких дерново-підзолистих грунтах у зоні достатнього зволоження більшу ефективність має карбамід. 
• На нейтральних та лужних грунтах доцільніше використовувати аміачну селітру або заробляти карбамід одразу після внесення, щоб зменшити втрати азоту. 

У сучасному агровиробництві набуває популярності використання карбамідо-аміачної суміші, при якому речовина найкраще засвоюється озиминою. Рідку суміш готують з карбаміду та аміачної селітри у різних співвідношеннях, в залежності від яких вона може містити 28-32% азоту. 

Рідка форма забезпечує:

• механізацію процесів зберігання, транспортування, та внесення;
• скорочення непродуктивних втрат речовини;
• рівномірне розподілення, підвищення ефективності добрив;
• вищу рентабельність, яка досягається за рахунок скорочення трудових та енергетичних витрат. 

Чи варто пересівати?

Необхідність підсіву чи пересіву культури та визначення площ таких робіт оцінюють по стану посівів на момент поновлення розвитку. При цьому враховують:

• зволоженість землі;
• термін початку польових робіт;
• густота і розвиток рослин;
• здатність сорту до весняного кущення та регенерації кореневої системи.

В залежності від термінів пересів озимини може здійснюватись ярою пшеницею (ранній) або кукурудзою (пізній). 

Для підсіву можуть використовуватись яре тритикале або ячмінь. 

Для забезпечення якісного загортання насіння до грунту підсів проводять у максимально короткі та ранні строки. На полях що призначені до пересіву ранніми зерновими усі посівні роботи необхідно виконати не більш ніж за 72 години.