Бор: значення елементу для польових культур
19 березня 2020 року

Бор: значення елементу для польових культур

Бор — один із найбільш важливих мікроелементів, необхідних для повноцінного росту і розвитку рослин. Він регулює білковий та вуглеводний обмін, підвищує ефективність фотосинтезу, сприяє пересуванню й накопиченню вуглеводів, крохмалю, сахарози в коренях та листках, а також підвищує стійкість до захворювань. Крім того, він поліпшує умови закладки та розвиток генеративних органів: утворення бруньок, елонгацію пилкової трубки, формування та збереження квітів, ріст плодів та насіння. Внесення бору в бідні дерново-підзолисті, піщані та супіщані ґрунти підвищує врожайність сільськогосподарських культур.

Фізіологічні та біохімічні функції бору

За значенням для рослин мікроелемент знаходиться на другому місці після цинку. Він бере участь у багатьох фізіологічних та біохімічних процесах і потрібний культурам впродовж усього життєвого циклу, оскільки виконує важливі функції:

  • допомагає в транспортуванні корисних речовин та вуглеводів до всіх частин молодих рослин: коріння, листків, плодів;
  • активізує діяльність ферментів;
  • відіграє важливу роль у формуванні стінок клітин та диференціації меристемних тканин;
  • бере участь у синтезі та транспортуванні білків та нуклеїнових кислот до репродуктивних органів, листя й точок росту;
  • регулює синтез ауксинів, які володіють високою фізіологічною активністю;
  • запобігає накопиченню фенолу в листі та коренях;
  • відіграє ключову роль в зростанні первинних та бічних коренів;
  • підвищує стійкість рослин до умов навколишнього середовища: морозостійкості, посухостійкості.

Ознаки дефіциту та надлишку бору

Бор не реутилізується в рослинах. Це означає, що перерозподілу мікроелементу між старими і молодими органами не відбувається. Нижнє листя не віддає накопичену речовину наймолодшим верхнім, тому недостатня кількість мікроелементу позначається в першу чергу на верхніх пагонах та призводить до порушення анатомічної будови рослин, слабкого розвитку провідних тканин (ксилеми та флоеми), коренів й точок росту. Про те, що культурі не вистачає бору, можна судити за специфічними зовнішніми ознаками:

  • раптовому припиненню зростання, відсутності нових бруньок і молодих листків;
  • обмеженій кількості та деформації плодових бруньок, зав'язі, бутонів;
  • припиненню фотосинтезу, в результаті чого верхня частина стає блідою та поступово відмирає;
  • скороченню проміжку між міжвузлями й надмірному розростанню пагонів;
  • ураженню кореневої системи гниллю, грибками, бактеріями, іншими хворобами;
  • осипанню зав'язі, сповільненому розвитку плодів.

 

Обробка рослин мікродобривом з бором після проведення біохімічного аналізу ґрунту дозволяє компенсувати дефіцит водорозчинних форм мікроелементу в тканинах. Проте його вміст в поверхневому шарі землі має бути в межах допустимого. При перевищенні необхідної норми він стає токсичним та негативно позначається на розвитку рослин. За результатами лабораторних досліджень вміст речовини не повинен перевищувати 30 мг/кг ґрунту. Візуальними ознаками надмірного вмісту є:

  • хлороз листя, що проявляється в передчасному пожовтінні та опаданні;
  • скручування та всихання верхівок пагонів разом із листям;
  • відмирання кореневої системи;
  • крайовий некроз листя, при якому на ньому з’являються іржаві плями.

Використання мікродобрив з бором для різних культур

Фізіологічна роль борних добрив в посівах різних сільськогосподарських культур полягає в здатності утворювати комплексні сполуки та впливати на основні процеси життєдіяльності.

Кукурудза. Бор істотно впливає на врожайність культури. При його недоліку погіршується білковий та вуглеводний обмін, зменшується утворення ауксинів — природних стимуляторів росту. Обробка ґрунту борними добривами сприяє:

  • швидкому нарощуванню зеленої маси, розвитку молодих тканин, формуванню качанів;
  • синтезу хлорофілу і нуклеїнових кислот;
  • асиміляції вуглекислого газу;
  • розвитку кореневої системи й точок росту.

Кращого результату досягають при вирощуванні кукурудзи на дерново-підзолистих, піщаних, супіщаних і торф'яних ґрунтах. Найбільш ефективними способами застосування мікродобрив є передпосівний обробіток насіння та позакореневе підживлення у фазі 6-8 листків.

Соняшник. Культура дуже чутлива до нестачі мікроелементу. Він впливає не тільки на врожайність, а й значно підвищує олійність насіння. Щоб досягти позитивного ефекту виконують попередній обробіток посівногоматеріалу, а також підживлення рослин:

  • в фазі двох листків;
  • під час цвітіння;
  • в період формування кошиків.

Дефіцит бору після цвітіння призводить до того, що стебла під кошиком можуть зламатися. При цьому формування і зростання кошиків припиняється, поступово вони загнивають, а рослина гине.

Ріпак. Культура потребує позакореневого підживлення водорозчинним борними добривами на початку вегетації у фазі активного росту стебел і молодих пагонів, а також під час формування розетки. Обприскування доцільно поєднувати з обробкою фунгіцидами. Для озимого ріпаку важливо вносити добрива восени у фазі 4-6 листків, щоб підвищити його морозостійкість. Внесення робочого розчину:

  • сприяє формуванню та розвитку кореневої системи й генеративних органів (квітів, насіння);
  • збільшує накопичення високоенергетичних речовин та забезпечує їх транспортування до кореневої шийки;
  • підвищує еластичність волокон, зменшується розтріскування стебел при різкому перепаді температур навесні;
  • підвищує олійність насіння;
  • знижує пошкоджуваність рослин хворобами.

Цукровий буряк. Культура погано росте на кислих грунтах з рівнем pH нижче значення 6,6, тому важливим агротехнічним прийомом для підвищення врожайності є вапнування ґрунту. Це знижує вміст речовини в поверхні землі, при цьому потреба рослин в борних добривах різко зростає. Їх застосування дозволяє:

  • збільшити цукристість буряка, а також вміст калію, кальцію та інших корисних речовин;
  • суттєво знизити розвиток таких хвороб як дуплистість, серцевинна гниль та інших.

Для отримання хорошого врожаю важливо проводити перше позакореневе підживлення у фазі 10-12 листків перед змиканням рядків, друге — через 1-1,5 місяця після першого у фазі формування коренеплодів та цукронакопичення.

Взаємодія бору з іншими добривами

Бор для сільськогосподарських культур має велике значення, оскільки впливає на проникність клітинних мембран, стан внутрішньоклітинної рідини та здатність клітин поглинати інші елементи живлення. Вільний елемент не зустрічається в природі та знаходиться в ґрунті у вигляді органічних сполук та в мінеральній формі. Найбільш доступним для рослин є робочий розчин з борною кислотою і розчинними у воді солями.

У вигляді борної кислоти бор входить до складу багатьох добрив, найбільш популярними з яких є боромагнієві та боросуперфосфат. До складу боросуперфосфата входить близько 19% оксиду фосфору і 0,2-1,0% борної кислоти. Обидві речовини дають однакову реакцію з гідроксильною групою OH, при цьому поглинання оксиду фосфору залежить від концентрації бору. Бормагнієве добриво містить до 13% борної кислоти та 15-20% оксиду магнію. Обидва види застосовують для підживлення буряків, соняшнику, зернобобових, овочів та плодово-ягідних культур.

Вапнякові добрива, що містять карбонат кальцію, зменшують рухливість водорозчинного бору в ґрунті, той час як сланцева зола, яка вміщує оксид кальцію, підвищує його фіксацію завдяки руйнації органічних та мінеральних сполук.

Взаємодія бору з мікроелементами міді, цинку, марганцю, молібдену створює комплексні сполуки, які покращують пересування вуглеводів та інших органічних речовин по тканинах. Незважаючи на це, існує антагонізм, пов'язаний із тим, що ці мікроелементи зменшують рухливість бору й послаблюють його надходження в тканини.Також є протиріччя між залізом і бором викликане тим, що при підвищеному надходженні заліза з ґрунту накопичення останнього в кореневій системі посилюється.

Поглинання та механізм дії

Розчинні форми борних добрив легкодоступні для рослин та вносяться декількома способами, основними з яких є:

  • передпосівний обробіток насіння препаратами, які містять не більше 0,03% мікроелементу;
  • внесенням в ґрунт добрив з розрахунку 1,0-1,5 кг бору на один гектар;
  • позакореневе підживлення за допомогою обприскування робочим розчином на початку цвітіння й формування плодів.

Засвоєння мікроелементу кореневою системою відбувається в 3-6 етапів та безпосередньо залежить від його концентрації в ґрунті та інтенсивності надходження. Речовина розподіляється в тканинах нерівномірно. Найменше її міститься в коренях та стеблах, найбільша концентрація спостерігається в листі, квітках і бутонах, основним місцем локалізації є пилок, тичинки, зав'язь. 

Поглинання бору рослинами відноситься до пасивних неметаболічних процесів. Перенесення корисної речовини від коренів в стебла, листя й точки росту здійснюється транспираційним струмом. Транспирування залежить від активності рослин і погодних умов. На нього можуть впливати дисбаланс мінерального живлення, хвороби і шкідники, висока вологість повітря, інші чинники, які слід враховувати при внесенні добрив.