Ріпак: переваги та технологія вирощування
21 листопада 2019 року

Ріпак: переваги та технологія вирощування

Культивування ріпаку займає провідну позицію в українському агровиробництві. Він виступає в якості сировини для виробництва якісної олії, вигідний для експорту, адже попит на нього на світовому ринку досить високий. Сучасні технології та посівний матеріал високої якості дозволяють значно підвищити продуктивність. Проте слід відзначити значний вплив на кількість та якість врожаю погодних умов, родючість землі та інших факторів. Без їх врахування існує досить великий ризик отримати замість очікуваних прибутків значні збитки. 

Головні переваги вирощування ріпаку

Переваги вирощування ріпаку полягають у його високій харчовій, промисловій та агрономічній цінності:

  1. Стимулювання врожайності пшениці. Як попередник, він сприяє підвищенню аерації грунту та акумуляції вологи. Пшениця, висіяна на ділянках після нього, збільшує свою врожайність на 10-30%. Цінний в якості сидерату, адже підвищує вміст органічної речовини у грунті так само, як перегній у кількості 10-15 т/га. 
  2. Раннє достигання. Вже в середині квітня — на початку травня озимі сорти формують велику кількість зеленої маси, яка може використовуватись тваринницькою галуззю для корму. Ця властивість дозволяє вирощувати їх як проміжну чи післяжнивну культуру.
  3. Якісний біофумігант. У рослини розвинена коренева система, тому її культивація значно знижує засміченість полів бур'янами. Крім того, при дотриманні технології структура землі значно покращується, схильність до ерозії зменшується. 
  4. Переривання циклу фіто захворювань. Короткі терміни сівозміни значно підвищується ризик появи таких захворювань як фузаріоз, фомоз, переноспороз, склеротиніоз. Використання ріпаку, та його решток (у якості мульчі), в яких містяться глюкозинопати, сприяє пригніченню формуванню у землі патогенних мікроорганізмів та знижує ризик захворювань наступної культури. 
  5. Нижча ціна виробництва. Потрібно менших витрат на фунгіцидний захист та внесення мінеральних добрив (фосфору, азоту). При використанні рослини як попередника, для пшениці знижуються витрати на гербіциди.

Особливості вирощування ріпаку

На урожайність ріпаку впливає одразу декілька факторів:

  • агрокліматичні умови ділянки;
  • сортові характеристики насіння;
  • терміни сівби ріпаку;
  • густота посівів. 

При вирощуванні озимого рапсу, треба дотримуватися деяких умов. Так, до настання зими, рослина повинна досягти відповідної фази для якої від моменту висіву має пройти 60-80 діб. За цей час вона встигає загартуватися та утворити розетку у 6-10 повноцінних листків. Для безпечної зимівлі її висота має становити до 15 см. 

Культура стійка до морозу та зменшення кількості вологи у землі. Вона здатна витримувати зниження температур до -30°С під снігом та до -18°С без сніжного покриву. 

Оптимальними термінами посіву залежно від кліматичних особливостей є період 15 серпня — 10 вересня. Недотримання строків призводить до негативних наслідків, а саме:

  • При запізненні кількість перезимувавших рослин може знизитись на 30-50%, а в деяких випадках вони можуть загинути повністю через недорозвиненість кореневої системи. 
  • Коли посів занадто ранній, рослини нагромаджують більше вегетативної маси, ніж необхідно для безпечної зимівлі, в результаті насадження вимерзають або випрівають. 

Якщо рослини увійшли в зиму у стадії 10-12 листків, на момент відновлення весняної вегетації вони одразу починають стеблування. Недостатньо розвинені будуть цвісти пізніше і матимуть менше часу, щоб сформувати насіння. В цьому випадку використовують регулятори росту. 

Тонкощі вибору насіння рапсу: сорт чи гібрид

Перед посівом озимого ріпаку фахівці радять проводити інсектицидно ...

Вибір насіння рапсу здійснюється відповідно до грунтово-кліматичних умов ділянки. У сучасному виробництві сорти та гібриди використовуються в приблизно однаковій кількості. У кожного свої переваги:

  • Сортовий придатний до ранніх термінів висіву, містить більше олії та більш пластичний. Собівартість сортів буде нижчою за рахунок можливості отримання власного посадкового матеріалу.
  • Гібридний рапс — дозволяє підібрати варіант відповідно до конкретних потреб, наприклад, підвищена стійкість до стресових факторів, дефіцит вологи, морози. За сприятливих умов гібриди мають більший потенціал врожайності та здатність до кущення у розріджених посівах. 

Найбільше переваг мають нові сучасні гібриди:

  • підвищену пластичність щодо термінів сівби та входження в зимівлю;
  • поступовий розвиток та одночасне формуванням потужної кореневої системи;
  • високу компенсаторну здатність, завдяки якій вегетація відновлюється значним посиленням кущення. 

Гібриди дозволяють аграріям використовувати меншу норму насіння і компенсувати загиблі рослини при несприятливих умовах зимівлі, отримуючи додаткову економічну вигоду. 

Терміни та умови сівби 

При визначенні термінів до уваги беруть декілька обставин, в тому числі:

  • наявність вологи;
  • регіон;
  • тип грунту;
  • технологію;
  • посівний матеріал (сорт, гібрид).

Для отримання рівномірних сходів висів здійснюється у вологу землю. Оптимальним терміном для висівання озимого ріпаку вважається середина серпня, а для ярого — рання весна, за досягнення землею середньої температури у 5-7°С. 

Глибина визначається наступним чином:

  • на суглинках — 1— 2 см;
  • на супісках — 2— 2,5 см;
  • у чорноземах — 2 -3 см.

При значному пересиханні можливе збільшення до 4-5 см (при збільшенні норми висіву на 10-15%).

Рекомендована густота 25-50 рослин на 1м2, а відстань між рядками — 15 см. На грунтах схильних до запливання та засмічених бурянами ділянках можлива широкорядна посадка із відстанню між рядками у 45-70 см. 

Норма висіву ріпаку складає 5-6 кг/га (1-1,2 млн насінин). Дотримання такої норми забезпечує оптимальну густоту стояння: 0,8-1 млн рослин на гектар площі восени, та 0.7-0,9 млн/га весною. Надмірне загущення сповільнює розвиток рослин, через що знижується їх зимостійкість та стійкість до вилягання, порушується мікроклімат та зростає ризик ураження грибковими захворюваннями.

Етапи розвитку ріпаку

Розвиток ріпаку відбувається у декілька етапів:

  1. проростання (фаза сім’ядолей);
  2. поява сходів;
  3. формування листків та розетки;
  4. розвиток листя (опадання старого та поява нового);
  5. стеблування (відбувається навесні, коли відновлюється вегетація);
  6. бутонізація — утворення бутонів на суцвіттях;
  7. цвітіння;
  8. утворення стручків;
  9. дозрівання. 

Особливість росту — відносно велика тривалість розвитку до бутонізації.

Технології обробітку

Системи основного обробітку повинні враховувати умови ділянки, попередників та направлені на збереження вологи та розрівнювання поверхні. 

Найкращих результатів вдається досягти використанням диференційованої технології обробітку, що може включати наступні роботи та їх комбінації:

  • полицеву оранку;
  • чизелювання;
  • розпушування плоскорізом;
  • дискування. 

Глибина визначається типом та механічним складом грунту, культурами-попередниками, видами використовуваних добрив, засміченістю поля. Враховуючи ці фактори проводиться поверхневий, мілкий, середній чи глибокий обробіток.

Для вирощування придатні усі типи грунтів із рН у межах 6 — 7. За умов надто низької або високої кислотності культура страждатиме від недостачі макро та мікроелементів і суттєвого зниження врожайності. Не рекомендовано вирощувати рапс на перезволожених ділянках,  легких грунтах, та крутих схилах.

Підготовка до посіву повинна забезпечити якісне подрібнення рослинних решток і сформувати стійку до ерозії поверхню на ділянці, зберегти запаси вологи, завдяки яким будуть забезпечені найкращі умови для проростання посівного матеріалу. Роботи розпочинають одразу після збору попередника лущенням стерні та обробкою ділянок дисковими боронами на глибину 14-16 см. 

Через два тижні після лущення проводять основні роботи плугами, чизелями з котками, або комбінованими плоскорізними агрегатами. Враховуючи дрібний розмір насіння ріпаку необхідно проводити ретельний передпосівний обробіток для отримання дружніх та рівномірних сходів. На момент сівби  грунт потрібно вирівняти та розпушити на глибину загортання. Задля цього після основного обробітку та прикочування здійснюють передпосівну культивацію на глибину 4-5 см. 

Для посіву можуть використовуватись лляні, бурякові чи зернотрав'яні сівалки, пневматичні агрегати. 

Останніми роками для економії ресурсів деякі операції поєднують, застосовуючи комбіновані агрегати. Це дозволяє мінімально витрачаючи паливо-мастильні матеріали та трудові ресурси. 

Обробіток під ярий ріпак розпочинають за настання фізичної стиглості грунту, коли його вологість складає:

  • 40-70% для легких;
  • 50-65% для важких;
  • 15-18% для чорнозему. 

В цьому випадку перед посівом проводять закриття вологи та вирівнювання поверхні поля шляхом боронування. Культивацію проводять безпосередньо перед посівом, коли земля прогрівається до 4-6 °С на глибині в 10 см. Так само доцільно використовувати комбіновані агрегати. 

Широкого розповсюдження набула система стріп-тілл, яка передбачає посів  під час розпушування без перегортання верхнього шару. Одночасно вносяться стартові добрива, висівається у вологий грунт насіння та прикочується посівне ложе. Рослинні залишки залишаються на полі у якості мульчі для збереження вологи. 

Мінеральне підживлення рапсу

Культура є сіркофільною, тому на її врожайність впливає забезпеченість грунту цим та іншими поживними елементами. Інтенсивна технологія вирощування ріпаку потребує проведення хімічних проб для визначення вмісту у землях сірки, магнію, NPK. 

При виборі добрив слід враховувати, що для отримання оптимальної врожайності вносять не менш ніж 250 кг/га азотних добрив, 25% яких восени перед або під час посіву. 

Для засвоєння азоту культурі необхідна сірка, а також сульфат магнію – у нормі 100 кг/га перед посадкою, та 2-3 рази впродовж вегетації у нормі 5 кг/га.

При внесенні добрив для підживлення рапсу безпосередньо під час сівби слід враховувати декілька факторів:

  • Забезпечення швидкої розчинності та доступності поживних елементів кореневій системі рослин. Оптимальними вважаються рідкі, гранульовані та мікрогранульовані добрива. 
  • На початковому етапі розвитку окрім азоту та фосфору добрива повинні містити сірку та молібден (10г/га). 
  • Гранульовані та мікрогранульовані добрива в складі яких міститься необхідний набір макро та мікроелементів можуть вноситись у вдвічі меншій нормі, аніж важкорозчинні добрива. 
  • За умов дефіциту вологи у бакову суміш потрібно додатково включати мідь, марганець, цинк, бор та залізо. 

Інсектициди та фунгіциди для захисту ріпаку

Для захисту культури від засмічення бур'янами, ураження хворобами та шкідниками проводяться певні заходи та застосовуються препарати. Задля ліквідації бур'янів використовують гербіциди, або сучасну технологію Clearfield, що передбачає використання особливих, не чутливих до дії гербіциду гібридів. 

Восени насадження озимого рапсу обов'язково обробляють регуляторами росту — у фазі 3-4 листків, та повторно через два тижні. Такий захід забезпечує захист ріпаку від переростання і масової загибелі зимою. 

Серед шкідників, які можуть пошкоджувати та знищувати культуру, виділяють борошнисту тлю, прихованохоботника, капустяну блішку, стручкового комарика та інших комах. Для боротьби із ними використовують інсектициди. Найрозповсюдженіші хвороби ріпаку — альтернаріоз, склеротініоз та інші грибкові захворювання, задля запобігання яким слід застосовувати фунгіциди. Для зниження ризику пошкодження рослин грибковими збудниками та шкідниками рекомендована обробка посівного матеріалу протруйниками. 

Препарати обирають відповідно до термінів обробки та дозрівання, тривалості розвитку генерації. У більшості випадків проводять 2-3 обприскування:

  • під час відновлення вегетації;
  • в кінці фази стеблування;
  • під час бутонізації. 

Серед найефективніших засобів можна виділити наступні:

Фунгіциди:

  • Талер. Системний препарат для захисту від багатьох хвороб, із вираженим профілактичним та терапевтичним ефектом. При використанні в осінньому періоді має властивості регулятору росту. Стійкий до змивання опадами. Застосовується у вегетаційному періоді, за 30 діб до збору врожаю, дозування 0,5-1 л/га.
  • Камзол. Комплексний системний засіб для профілактики та лікування різноманітних фіто захворювань, що посилює розвиток кореневої системи та стійкість до несприятливих умов зростання. Використовується шляхом обприскування насаджень в період вегетації. Витратна норма 0,75-1,25 л/га, рекомендована кількість застосувань — двічі.

Інсектициди обирають відповідно до періоду застосування. В фазі цвітіння можна використовувати безпечні для бджіл та корисних комах:

  • Синерид. Високоефективний інсектицид проти широкого комплексу шкідливих комах, миттєвого нокдаун-ефекту. Призводить до швидкої загибелі шкідників, ріпакового квіткоїду та пильщика. Використовується в будь-який час вегетаційного періоду, але не пізніше ніж за місяць до початку збору врожаю. Витрачається 0,3-0,4 л/га.
  • Атік. Контактно-шлунковий інсектицид системної дії, проти великого числа комах, клопів, хрестоцвітих блішок, квіткоїдів, прихованохоботників. Не фітотоксичний, безпечний для бджіл, економічний  (0,1-0,12 л/га). Захисна дія поширюється навіть на необроблені частини рослин.

Поза фазою цвітіння можливо застосовувати наступні засоби:

  • Твікс. Контактний, терапевтичний, фумігантний репелентний засіб ефективний проти шкідників на всіх стадіях розвитку, усуває клопів, совок, блішок та квіткоїдів. Пролонгована дія та відсутність резистентності завдяки наявності у складі двох діючих речовин. Норма витрачання 1-1,15 л/га.
  • Альфа супер. Контактно-шлунковий інсектицид широкого спектру, ефективний проти хрестоцвітних блішок, совок, квіткоїдів, не фітотоксичний та стійкий до змивання дощем. Паралізує шкідників вже за 15-20 хвилин після обприскування. Рекомендована доза 0,1 літр на гектар.
  • Престо. Призначений для контролю над понад 100 видами шкідників, включаючи прихованохоботників, совок та клопів. Має виражену нокаутуючу дію, що знищує комах вже за 30 хвилин після застосування. Не викликає резистентності, економічний у використанні, для отримання найкращого ефекту достатньо дози 0,3-0,4 л/га.
  • Циркуль. Інсектицид стійкий до змивання дощем та ефективний при мінімальній нормі внесення (0,15 літри на гектар). Відрізняється негайною нокаутуючою дією та тривалим захисним періодом.