Жовта іржа злаків

Назва латиною: Puccinia striiformis West

Культура: пшениця, ячмінь, жито

Збудник: Puccinia striiformis West (синонім Puccinia glumarum Erikss et Henn)

Тип збудника: гриб 

Поширення

Жовта іржа злаків зустрічається повсюди, особливо часто в агрокліматичних зонах із підвищеною вологістю. В Україні широкого поширення набула в Поліссі та лісостепових зонах: у Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській, Київській, Сумській областях, а також в північних районах Харківської області.

Збудник захворювання відрізняється вузькою філогенетичною спеціалізацію та великим набором рас, пристосованих до різних сортів, тому протягом усього циклу розвитку гриби іржі можуть переходити з однієї рослини-хазяїна на іншу. Найчастіше Пукцинія паразитує на листках та піхвах. Рідше захворювання проявляється на стеблах, остях, колосових лусочках та на зерні.

Шкідливість 

Жовта іржа завдає величезного збитку врожаю, оскільки при сприятливих для розвитку гриба погодних умовах захворювання приймає характер епіфітотії. З потоками повітря спори поширюються на значні території, в результаті в окремих районах недобір врожаю зерна може досягати до 40-50 %.

Зараження відбувається на будь-якому етапі вегетаційного періоду. При цьому на зелених частинах злаків порушується процес фотосинтезу та асиміляції, накопичуються пластичні речовини. В уражених рослин посилюється дихання та збільшується випаровування, це призводить до порушення біосинтезу всіх життєво важливих речовин. При поразці листя відмирає раніше покладеного терміну, ослаблені стебла надломлюються,посіви вилягають, зерно не наливається та залишається щуплим та легковагим.

Крім того, у злаків, заражених спорами p. Striiformis, коренева система розвивається слабо, що стає причиною загального гноблення рослин, зниження посухостійкості та зимостійкості.

Ознаки ураження жовтою іржею

Зараження жовтою іржею трапляються восени. Перші симптоми захворювання виявляються рано навесні, коли спочатку на нижніх, а потім і на верхніх листках з'являються дрібні, поздовжньо розташовані смуги жовтого кольору у вигляді пустул, оточених хлоротичною тканиною (уредостадія). Пустули мають вигляд пунктирної лінії, розташованої між жилками на верхній та нижній стороні листка. 

Уредоспори є одноклітинними живими організмами з яскраво-жовтою оболонкою у вигляді кулі з шипами, які здатні давати декілька генерацій впродовж вегетаційного періоду. В кінці літа вони утворюють пустули чорного кольору (теліоспори), які розташовуються рядами з нижнього боку листків та покриті шаром епідермісу. Зимує puccinia glumarum erikss et henn у вигляді уредоспори або уредоміцелія на озимих посівах та насіннєвому матеріалі.

Розвиток хвороби

Локальне зараження здійснюється при попаданні уредоспори на вегетативну частину рослини за умови наявності на ній крапельно-рідкої вологи. Гриб-паразит проникає в ростки та утворює дифузний міцелій. У циклі розвитку жовтої іржі відбувається послідовна зміна стадій спороношення:

1. Спермогональна — утворення спермогоній (кулястих утворень), в яких формується та розвивається міцелій. В умовах теплої зими та ранньої весни вони починають проростати при температурі +1-3 °C.
2. Ецидіальна — формування ецидій (більших сховищ), наповнених спорами, що порошать.
3. Уредініостадія — формування уредопустул та уредоспор, які є спорами розмноження. Процес проходить влітку та створює умови для їх масового поширення. Оптимальною температурою для епіфітотії вважається +9-15 °C та високий рівень вологості.
4. Телеостадія — утворення телейтопустул та телейтоспор після завершення вегетації. На телейтоспорах утворюється чорна щільна оболонка, під якою зберігаються гриби жовтої іржі взимку.
5. Базидіальна — проростання телейтоспор в базидіоспори. Після зими базидіоспори відносяться потоком повітря та формують нову грибницю, в якій утворюються спермогонії та ецидії.

В умовах холодної зими і низької інсоляції тривалість латентного періоду може становити понад 60 днів.

Як лікувати жовту іржу злакових культур

При появі перших симптомів Puccinia striiformis West слід проводити обприскування посівів фунгіцидами:

• Парацельс — препарат системної дії у форміі концентрату суспензії. Виявляє захисну та куративную активність по відношенню до широкого спектру збудників грибкових захворювань. Діюча речовина — флутриафол. Норма витрати робочого розчину для посівів пшениці становить 0,5 л/га. Максимальна кількість обробок — 2 рази за сезон.

Результативність вжитих заходів залежить від ступеня зараження, його поширення та концентрації робочого розчину.

Заходи запобігання

До превентивних заходів захисту від жовтої іржі відноситься:

• вирощування сортів, стійких до Puccinia striiformis;
• просторова ізоляція полів з озимими та яровими посівами пшениці і ячменю;
• своєчасне знищення падалиці та бур'янів з родини злакових;
• дотримання сівозміни сільськогосподарських культур;
• внесення в грунт фосфорно-калійних добрив та рання зяблева оранка;
• дотримання оптимальних строків посіву.